Скільки мусить бути бізнес-тренерів?

Якщо пригадувати людей, у яких ми хоча б чомусь навчилися - їх буде багато. Але нам припаде неабияке щастя, коли ми маємо коли б одного справжнього Вчителя.

Але якщо вчитель один, то це завжди ризик. У цьому випадку ми ризикуємо під впливом його харизми бачити світ під тим кутом споглядання, який нам накинула саме ця людина.

Погляди єдиного Вчителя можуть бути бесхибними. Але якщо це погляди на принципи людського спілкування, на ефективні технольоґії продажу, то варто перевірити:

а) чи не є ці погляди суто індивідуальними, бо ми просто не можемо бути цілком та остаточно конґруентні іншій особистості,

б) чи ці погляди не застаріли, бо, можливо, Вчитель свідомо чи підсвідомо складав заповіт для якихось, можливо для своїх найкращих часів,

в) чи не помилково ми сприймаємо вірні погляди та справедливі поради Вчителя, бо ми звичайні люди та маємо шанс на помилку,

г) чи не є взагалі помилковими погляди Вчителя, бо деякий час суспільство вірило в геоцентризм,

ґ) чи не є школа нашого Вчителя або галузовою, або класовою, або чи не має вона якихось соціяльних обмежень, бо, можливо, ми живемо, спілкуємось, практикуємо переговори та продаж у середовищі, відмінному від світу спілкування та діяльності вчителя,

д) чи не є Школа Вчителя школою його "зовнішніх поглядів", бо цілком можливо, що свої статути та кодекси він розробляв для послідовників, але не для тих, хто сам хоче колись бути Вчителем,

є) чи не є Школа нашого Вчителя обмеженою та обумовленою якимось зовнішнім чи внутрішнім цензором, бо так, як колись люди і вчителі свідомо вірили в соціалізм, то так само зараз вони гуртом та знову цілком свідомо повірили в демократію. А чи є світоглядні репери нашого Вчителя абсолютними, а чи занепадуть вони, якщо ми самі зневіримось у цьому світі, гуманізмі, демократії тощо?

е) а чи не є наш Вчитель нашим вчителем, але для нас учорашніх, тобто чи не перейшли ми у вік, у якому варто шукати Вчителя іншого, бо не можуть безвусий та сивий жити одним зафіксованим розумом.

Пункту "ж" не буде, бо просто набридло...

Все перелічене стосується тих вагань, які доречні для перевірки того Вчителя, який для нас вже відбувся. То чи не варто усі ці сумніви застосувати до того достойника, який сам пнеться бути нашим Вчителем?

До чого все це? А ось до чого я намагаюся схилити шановного читача.

Коли ви наступного разу будете обирати бізнес-тренера для власного торгового персоналу, то зважтесь на таке просте запитання до претендентів:

- Скажіть, шановний, чи варто навчатися мистецтву переговорів та продажу лише в одної певної людини, чи варто смакувати різних фахівців?

І коли у відповідь вам заспівають мелодійну пісню, що лише постійний тренер здатен забезпечити впровадження та дотримання вірного штибу, вірної стратегії та вірної тактики, то на цьому разі ви вже дещо зрозумієте про етичні взірці кандидата. Чи не дорожча йому за правду можливість підсадити вас назавжди на голку саме його освітянських послуг?

Якщо тренер радить користуватися виключно його послугами, то це може бути обумовлене лише двома причинами:

Або тренер не розуміє, чому вчителів треба міняти, чому навіть школу Великого Вчителя треба піддавати сумнівам та іспитам. То чи потрібен вам вчитель, який ще не набрався розуму?

Або він прагне стати для вас наркотиком. То чи потрібен вам шахрай?