Крок до постмодернізму

Вельми цікаві події відбуваються сьогодні в світі бізнесу. Ми трохи нижче знайдемо для них визначення, а зараз просто подумаємо.

Так, це дуже важко - "просто думати". Приємніше це комусь доручити, або придбати щось вже надумане... Але зґлвалтуємо самих себе, іґноруючи всю відразу до цього непопулярного збочення.

Спробуйте уявити собі здорового купчину тринадцятого століття, життєрадісного крамаря п'ятнадцятого, негоціянта з сімнадцятого чи комівояжера з дев'ятнадцятого.

Уявіть собі його день та життя, уявіть його гаманець на поясі та ніж за поясом; його відвагу та гонор, його звички та внутрішній статут.

Уявили? Добре.

Тепер спробуйте уявити, як цей вуйко напідвечір дістає діловий щоденник коштовної шкіряної обкладинки, гризе гусячу пір`їну та робить на день прийдешній намудровану нотатку: "Підшукати бізнес-тренера для торгового персоналу".

З глузду з`їхати! Не можливо!.. Чому не можливо?

А уявіть собі його персонал. Це друзяки - такі ж головорізи, як він.

Це переможені чи перекуплені конкуренти - такі ж здирники, як і він.

Це селянські довбні, яким можна доручити тільки "відвезти-віддати" чи "піти-забрати".

Це міські шахраї, які слугують тому чи іншому пану від зради до зради.

Це й вперті шукачі слави, зиску та долі, які пильнують за тим, як веде справи сам пан, більш-менш талановито намагаються діяти самотужки - в залежності від наснаги та здібності.

Звісно, когось цей пан вчив. Він давав йому гроші та казав: "Їзжай до турка (до шведа, до татарина, до німця) та дізнайся, як там ведуть справи, що там є для нас, посмакуй, роздивись".

Так ще в Біблії Йосип відправляв своїх людей, аби вони розвідали землю Ханаанську, що там за міста та чи вгодована там худоба.

Чи міг би такий вуйко довірити навчання своїх головорізів-крамарів якомусь нахабному зайді, який би божився, що вивчав менеджмент та маркетинг у Відні чи Ітоні?

То що ж трапилось у світі ділків та підприємців?

А відбулось те, що треба назвати відчужденням, відстороненням знань. Це віяння модернізму.

Який новий розум може принести той, хто каже про "нові" тактики та стратегії продажу? Від часів Еклезіаста нічого нового в світі не з`явилося і напевно не з`явиться.

Розумію, це може бути бридким - самому дбати про фаховий рівень тих, хто в тебе працює за наймом. Але чи є це достатньою причиною для того, аби дозволити чужинцю накинути власним службовцям та продавцям якісь узагальнені норми, шабльони та стереотипи?

А що ж робити?

По-перше, роздивитися, чи не збирається навчати твоїх торговців зайда-тренер тому, що вважають доречним вивчати законодавці бізнесової освіти.

По-друге, зважити, чи пасує тобі теперешній досвід тих, для кого часи аґресії, завоювань, некерованої гекспансії давно вже позаду?

Сьогодня тим, хто переконливо доводить необхідність "білих" технік завоювання світу, стало б моторошно від знайомства із буденним досвідом фундаторів того бізнесу, який їх нині годує.

Кожному часу свій нрав та права...

Сьогодні твій бізнес десь на тій сходинці, де стояли Морган, Васко де Гама, крамарі-партизани часів Великої Депресіїї та чеченські контрабандисти, що живуть із бензину, виробленного у нафтоперегонних криївках.

Не хочеться вірити? Ну то й не треба. Пограєшся зі своїм господарством рік чи два та геть підеш у найми.

Як визначити, чи вже доречно працювати у відповідності з уроками Дейла Карнегі, а чи поки що зарано відкладати зброю партизанськи? Критерій простий. Невже ти його не знаєш?

Запитай себе: чи вже для тебе не актуальною приказка "з багатим судитися безсенсовно"?

Доти, доки так зване правосуддя працює не на тебе, а на твоїх конкурентів, ти мусиш мати ту зброю, яку Янус великого бізнесу вживає, але публічно деклярує незаконною, злочинною та аморальною.

Українські Лазаренко та пані Юлія, російські Березовський та Ходорковський загралися - вони занадто поквапились із виходом з сутінку та зробили крок до сутінку буцигарні.

То чи не поспішаєш ти? То чи не більш доречно тобі перейняти не ті норми ділового спілкування та краму, які накидає світу МВА, а щось інше?

Гей, друже, тобі варто було зробити хуч крок до бізнесового постмодернізму! І ти його вже майже зробив.