Які думки навіває тренеру продажу погляд із літака
Мені повезло - на зворотньому шляху з Хабаровська погода була ясна. Як кажуть авіатори - "міліон на міліон". Я дивився на Сибір і поступово прокидалися колишні навички: очі згадували ту геоморфологію, котрій вони колись присвятили шалену кількість часу, а я згадував моє давнє життя у схожих геоформах.
Я вдивлявся в схили, заплави, тальвеги, піки. Мене вітали алювій, колювій, делювій, пролювій. Перекати та пороги нагадували мандри на човнах, а перевали та скелі - ту радість, котра виникає наверху, коли зі спітнілого та задухлого підйому ти нарешті підіймаєшся до свіжого вітру. Іншим часом радість приносив спуск - коли з продувної верхотури сопок нарешті потрапляєш у порівняно теплий спокій скутих льодом берегів.
Аби стати тренером продажу, я в цій геоморфології мерз та сумував, я тут зимував і сюди повертався, я тут чекав листи та писав шалені рядки початківця...
Подумав, що треба колись запитати моїх учнів: "А яким ви жили життям задля того, аби стати віртуозом-перемовником чи хоча б просто талановитим торговцем?"
|
|